Вівторок, 26.05.2020, 13:54
Головна



| RSS
Каталог новин
Новини РДА
Агропромисловий комплекс
Відділ економіки інформує
Фізкультура і спорт
Відділ з питань ЦЗ населення, ЖКГ та будівництва
Відділ культури, національностей та релігій
Запобігання корупції
Оголошення РДА
Інформація про район
Управління соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації
Деражнянське відділення Красилівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області
Громадська рада
Деражнянщина туристична
Летичівське об’єднане управління Пенсійного фонду України
Паспорти бюджетних програм
Архівний відділ райдержадміністрації
Центр пробації
Обговорення
Служба у справах дітей Деражнянської РДА
Протидія домашньому насильству
Деражнянське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
Деражнянська ЦРЛ та ЦПМСД
Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
Відділ містобудування, архітектури та будівництва

Інші новини
Вакантні посади
Пошук на сайті
Календар
«  Лютий 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28
Законодавство
Головна » 2011 » Лютий » 15 » Афганістан... Війна в мирні дні
Підпишіться на стрічку наших новин RSS та будьте в курсі всіх останіх подій !
17:24
Афганістан... Війна в мирні дні
Жодна війна не має виправдання. Навіть якщо в бою вбито одну людину. Війна в Афганістані тривала більше 9 років.
Загинули десятки тисяч людей з різних сторін, і це є жахливо. Тисячі людей отримали поранення. Сотні колишніх воїнів померли від ран. Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію...

Вона закінчилася для багатьох людей з Радянського Союзу 15 лютого 1989 року. В цей день останній радянський солдат залишив Афганістан. Цієї миті чекали мільйони. Хтось – з радістю, хтось з болем, а хтось з горем. Але цього дня не дочекалися десятки тисяч учасників війни.

Під час цієї війни загинуло 14453 людини із 620 тисяч громадян колишнього Радянського Союзу, які брали участь у цих воєнних діях. На той час Україна ще не оговталася від Чорнобильської катастрофи. І нова трагедія, на жаль, була чужою і невідомою для багатьох. Майже кожний четвертий(!) солдат був родом з України. (Україна була одною із п’ятнадцяти республік.)

І серед загиблих також кожна четверта людина родом з нашої держави. Пекло Афганської війни пройшли більше 160 тисяч громадян України. Не повернулись на рідну землю 3360 воїнів, із них 3280 загинули, а 80 чоловік пропали безвісті, або опинилися в полоні. Поранено понад 8 тисяч українців. Для сотень із них війна не закінчилася. Жахливо і те, що після неї наших земляків померло від ран і захворювань більше, ніж загинули на війні. Після цієї трагедії залишилося без синівської підтримки 1980 батьків, 2729 матерів. Стали вдовами 505 молодих жінок і сиротами 711 дітей.

Україна тоді ще не мала своєї армії, але тут завжди жили мужні і сильні люди. Вдумаймося, за дев’ять років цього пекла на один день припадала смерть чотирьох молодих людей. І, напевно, по всій Україні не було села чи міста, звідки б хлопців не призвали до Радянської Армії і відправили на цю війну-трагедію. Комусь було двадцять, а хтось просто вчорашній десятикласник. З Афганістану до рідної домівки не повернулися сотні чоловік, родини не дочекалися своїх синів. Поховали дітей у цинкових домовинах. Можемо продовжувати цей сумний перелік.

А все почалося 25 грудня 1979 року з відданим наказом Міністра оборони про введення радянських військ до Афганістану. В цей день підрозділи 108 мотострілецької дивізії ступили на афганську землю. Тут вже півтора року йшла війна. І до кінця якої залишалося майже 9 років. За час цієї війни Афганістан втратив 1,5 млн. населення. Наші хлопці воювали і гинули на чужій землі. Але їм нема за що каятися і виправдовуватися теж. А ця війна — це трагедія, це застереження на майбутнє. Адже наше минуле нікуди не зникає, воно назавжди залишається з нами. І війна в Афганістані не повинна забуватися ніколи, хоч і була „не оголошеною", але закінчилася 19 років тому 15 лютого.

Р.S. Вже не один рік в цей день багато говорять про свято Валентина. А закінчення цієї трагедії залишається майже в тіні. Дорого заплатила Україна та й інші держави за помилки і прорахунки радянського керівництва. Живі завжди є в боргу перед мертвими. І наші діти чи онуки мають знати своє історичне минуле, якнайбільше правди, нехай гіркої, але правди...

БАЛАДА ПРО БЕЗСМЕРТЯ

Гірко плаче мати,

Батько зажурився.

Пішов син в солдати,

Живим не лишився.

Воював далеко

У чужій країні.

Раз вістку лелека

Привіз в Україну.

В ній всього три слова:

„Впав героєм син".

Шлях до серця крові

Свинець перекрив.

І в саму неділю

Сина привезли.

Піднімись, Андрію?

Наймолодший ти.

З цинку домовина,

Маленьке віконце.

Більше ти вже, сину,

Не побачиш сонце.

Не одні ще весни

Мав ти зустрічати.

Синочку, воскресни !

І зомліла мати...

На його могилу

Несуть квіти люди.

Нехай тобі, сину,

Земля пухом буде...

Росте на могилі

Дубок зелененький.

Скільки їх скосила

Війна молоденьких?!

За що їх скосила

Війна молоденьких!?

Автор слів: Богдан Сливко
ua-reporter . com

Категорія: Новини РДА | Переглядів: 3233 | Теги: Афганістан, війна в афганістані, афнаг
>
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]



Основне меню сайта РДА
-->

Пошта
Логін:
Пароль:

(це що)
Вверх CY-PR.com Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru Карта сайту
Деражянська РДА© 2020 Хостинг від uCoz